Мідний токсикоз (варіант, що спричиняє накопичення, пов’язаний із ATP7B)

Цей тест призначений для мутації гена ATP7B. Ген ATP7B пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку мідного токсикозу в кількох порід собак. Мідний токсикоз іноді також називають хворобою Вільсона. У лабрадорів-ретриверів ген ATP7B взаємодіє з двома іншими генами — ATP7A та RETN. Встановлено захисний вплив мутації ATP7A, а в одному дослідженні наявність однієї або двох копій мутації RETN була пов’язана з нижчим вмістом міді в печінці лабрадорів. Подальші дослідження не відтворили цих результатів, тому варіант RETN може бути нейтральним, а не захисним. Лабрадорам і спорідненим породам рекомендуємо перевіряти всі три варіанти разом.

Рівень міді в організмі регулюється як її надходженням із їжею, так і виділенням із певних органів, наприклад жовчних проток. Кілька генів відіграють важливу роль у підтриманні оптимального рівня міді. Мутація гена ATP7B пов’язана з підвищеним накопиченням міді, що призводить до хвороби Вільсона, також званої мідним токсикозом або пов’язаною з міддю гепатопатією. Натомість мутації генів-модифікаторів ATP7A або RETN, схоже, захищають від накопичення міді в печінці, раніше відомого як хвороба Менкеса. Наразі ці гени-модифікатори мають значення лише для лабрадорів-ретриверів. Проте мутація ATP7B може спричиняти клінічні симптоми в кількох порід.

Мутація ATP7B має неповністю домінантний тип успадкування. Собаки з однією копією мутації мають дещо підвищений ризик симптомів мідного токсикозу, а собаки з двома копіями — значно вищий. Це пов’язано з тим, що порушення функції білка ATP7B розладнує транспорт міді, потенційно спричиняючи її накопичення. Початок симптомів може бути дуже непомітним, а вік їх появи індивідуальний, часто 5-7 років. На тяжкість хвороби також впливають кількість міді в раціоні та генетичні варіанти із захисним ефектом.

У лабрадорів-ретриверів мутація гена ATP7A може знижувати рівень міді, зменшуючи ризик і тяжкість мідного токсикозу. Таким чином, собаки, які несуть мутацію ATP7A або уражені нею, мають певний захист від мідного токсикозу за наявності мутації ATP7B. Мутація RETN може бути захисною або нейтральною. Модифікатори не дають переваг за відсутності мутації ATP7B. Тому лабрадорам і спорідненим породам рекомендовано перевіряти всі три мутації разом.

У розведенні пріоритетом має бути запобігання мідному токсикозу за допомогою тесту ATP7B. Якщо для розведення використовують собаку, який несе мутацію ATP7B або уражений двома її копіями, слід також враховувати захисний алель ATP7A, але в інших випадках не проводити добір ні на його користь, ні проти нього. Наразі рекомендовано не враховувати потенційно модифікувальну мутацію RETN під час ухвалення племінних рішень.

Хоча історично токсикоз міді в бедлінгтон-тер’єрів спричиняла мутація COMMD1, селекція проти цієї мутації значно знизила її поширеність у породі. Однак мутація ATP7B уже була присутня з низькою частотою, і, схоже, селекція ненавмисно сприяла її поширенню. Як наслідок, зараз мутація ATP7B трапляється частіше, ніж у минулому, і спричиняє більшість випадків токсикозу міді в сучасних бедлінгтон-тер’єрів.

PubMed ID: 26747866

Рік публікації: 2016

OMIA ID: 1071

ID варіанта OMIA: