Забарвлення шерсті: локус D 1 – собаки

Забарвлення шерсті собак контролюється багатьма різними генами, що діють разом. Ці гени часто називають локусами. Локус розведення забарвлення, або D-локус, відповідає гену меланофіліну MLPH, який бере участь у розподілі пігменту. Аутосомно-рецесивні мутації D-локусу призводять до «розведення» темних забарвлень шерсті, роблячи їх світлішими й сріблястішими.

Будь-яке поєднання двох мутантних алелів призводить до розведеного забарвлення шерсті. Цей варіант мутації D-локусу, позначений d^1, найчастіше спостерігається в собак.

У тварин із двома алелями з мутацією (d/d) забарвлення шерсті й носа розведене, а колір очей світлішає до бурштинового. Чорний розводиться до сірого, який також називають блакитним або вугільним. Шерсть може бути від сріблястої до майже чорної, але всі гомозиготні собаки мають блакитний ніс. Шоколадний / коричневий / печінковий колір розводиться до лілового / світло-рудого / ізабеллового, тоді як колір носа варіює від рожевого або печінкового до ізабеллового. Червоний / жовтий / кремовий розводиться до кольору шампанського. Мутації D-локусу іноді можуть спричиняти алопецію розведеного забарвлення, оскільки розведений колір шерсті пов’язаний із випадінням шерсті (алопецією). Тяжкість і поширеність алопеції різняться як у межах породи, так і між породами: випадіння шерсті розвивається лише в частини собак із d/d, а певні породи більш схильні до цього стану. Мінливі прояви цього стану свідчать про участь додаткових генетичних чинників або чинників середовища в його розвитку. В уражених собак випадіння шерсті зазвичай проявляється у віці від чотирьох місяців до двох років, а шерсть може виглядати сухою й тьмяною.

Забарвлення шерсті — це складна ознака, яка залежить від поєднання багатьох різних генів. Тестування різних локусів дає найповніший прогноз щодо генетики забарвлення шерсті собаки.

Ймовірно, існують додаткові, ще не виявлені варіанти мутації D-локусу.

PubMed ID: 17519392

Рік публікації: 2007

OMIA ID: 31

ID варіанта OMIA: